Вступ
14 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць, згадуючи всіх, хто в різні часи обороняв та боронить нині наш суверенітет і територіальну цілісність.
Також відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках» від 17 грудня 2021 року № 1982-ІХ з метою консолідації та формування історичної свідомості Українського народу, збереження національної пам’яті в країні відзначатимуть 80 років із часу створення Української повстанської армії – формації, яка відіграла вагому роль в утвердженні української національної ідеї, боротьбі за незалежність України, збереженні та примноженні військових і державотворчих традицій.
Український інститут національної пам’яті з цієї нагоди підготував інформаційні матеріали та презентацію, присвячені визвольній боротьбі Українського народу, повстанцям та учасницям визвольного руху, які виборювали державність і незалежність.
Ключові зауваги 14 жовтня на державному рівні відзначаємо дві дати, які нероздільно пов’язані військовими традиціями, героїзмом, історією воїнства, боротьбою за державність – День захисників і захисниць України й 80-річчя створення Української повстанської армії (14 жовтня 1942-го року є символічною датоюпостання УПА відповідно до постанови Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 року).
Цього року вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та воїнів УПА під гаслом «Боролись! Боремось! Поборемо!».
Україна має унікальну історію воїнства. Кожна її сторінка сповнена звитягами різних поколінь оборонців рідної землі, які сформували особливий характер та образ сучасних захисників і захисниць України. Їхніми провідними рисами є патріотизм і відчайдушність, відвага і честь.
Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського національно-визвольного руху, яка прагнула відновити українську державність.
Боротьба повстанців за незалежність України проти нацистів і совєтів є яскравим прикладом самовідданості та жертовності.
УПА стала продовженням визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів. Боротьбу повстанців у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.
У 1940-х роках УПА боролася і проти нацистів, і проти комуністів.
Комуністичний режим затаврував повстанців як посібників нацистів і багато років так намагався показувати бандерівців. Вони й досі є головними антигероями російської пропаганди.
Український визвольний рух мав загальноукраїнський характер.
Національне підпілля в роки Другої світової війни діяло в усіх регіонах України від Галичини до Криму й Донеччини. Діяв Провід ОУН на південно-східних українських землях із центром у місті Дніпрі.
Сучасні Збройні сили України незламні, як воїни УПА. Вони наслідують військові традиції повстанців. Зокрема, гасло «Слава Україні!» у 2018 році стало офіційним військовим вітанням, а пісня «Зродились ми великої години», яка з 1932 року була гімном ОУН, – тепер марш українського війська. Мазепинка – головний убір Українських січових стрільців, поширена у Галицькій армії, Карпатській Січі та найупізнаваніший елемент однострою УПА – від 2017-го є офіційним головним убором Збройних сил України.
Цьогоріч Президент України запровадив відзнаку «Хрест бойових заслуг» для відзначення військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань за видатну особисту хоробрість і відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя і безпосереднього зіткнення із супротивником; видатні успіхи в управлінні військами під часведення воєнних дій. Ця державна нагорода візуально та символічно відтворює відзнаку УПА, створену повстанським художником Нілом Хасевичем.
Повернення до повстанських традицій не випадкове. Нині ми продовжуємо ту саму боротьбу, яку вела УПА, – боротьбу за свободу проти того ж ворога – російського імперіалізму.
Тоді й зараз ворог – один.
У повномасштабній війні, розв’язаній РФ, українці зі зброєю в руках боронять незалежність не лише власної держави, а й країн Європи.
Сьогодні світ знову зіткнувся з режимом, який прагне поділити кордони й прямує до новітнього тоталітаризму, який отримав назву «рашизм». Цей неологізм, що виник від поєднання слів «раша» (від англійського russia) і «фашизм», поки що не належить до наукового та офіційного дискурсів, але його знає кожен українець. Для нас він уособлює беззаперечне зло, яке несе вбивства, руйнування, геноцид.
Нинішні злочини російських військових свідчать про їхній свідомий намір знищити українців. Так було, зокрема, в 1918 році в захопленому більшовиками Києві, коли за місяць було вбито від 3 до 5 тисяч людей. Так було в 1932–1933 роках, коли Сталін та радянський режим організували Голодомор-геноцид, і пізніше, коли мільйони українців стали жертвами репресій комуністичного тоталітарного режиму. До прикладу, за участь в УПА чи її підтримку каральні органи СРСР репресували понад 500 тисяч осіб.
Тому сьогоднішня війна – не лише за майбутнє, а й за наше минуле – за правдиву історію та пам’ять про борців за незалежність і жертв злочинів, вчинених комуністичним і рашистським режимами.
Війна формує та гартує нас. Своїм героїзмом ми викликаємо повагу і змінюємо світ. Боремося за свободу та незалежність, за утвердження національної гідності. Віримо, що нинішні захисники та захисниці, пам’ятаючи чин повстанців, здобудуть перемогу.
День захисників і захисниць України Україна на державному рівні почала відзначати День захисника саме 14 жовтня у 2014 році. Щорічне державне свято було встановлене Указом Президента України «Про День захисника України» від 14 жовтня 2014-го № 806 на відзначення мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу.
З 2021 року цей пам’ятний день офіційно названий Днем захисників і захисниць України. Жінки ставали поряд із чоловіками на захист Батьківщини урізні періоди нашої історії. До прикладу, нам відомі імена Христини Сушко та Харитини Пекарчук, які воювали в Армії УНР. У Легіоні Українських Січових стрільців існувала Жіноча чота, співорганізаторкою якої була розвідниця Ольга Басараб. Сотні жіночих імен можна знайти серед героїв Другої світової, бійців УПА. В сучасній українській армії жінки пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли спеціальності снайпера, кулеметника, розвідника, механіка, інструктора, медика. За останні 10 років кількість жінок в українському війську зросла у 15 разів. Тому 14 жовтня ми вітаємо всіх захисників України незалежно від статі.
Дату 14 жовтня для Дня захисників і захисниць України обрали невипадково. Історія цього свята має давню традицію. Покрову Пресвятої Богородиці відзначали козаки, за що свято отримало другу назву – Козацька Покрова. Українське військо 1917–1921 років зберігало козацькі військові традиції в назвах військових частин, структурі, прапорах, одностроях тощо.
Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних сил України. Українська армія береже бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і воїнів УПА.
04.10.22 Урок гендерної грамотності «Стереотипи про
чоловічі
та жіночі професії»
МЕТА: розширити знання учнів про проблему гендерних
взаємовідносин у суспільстві.
ЗАВДАННЯ:
• розкрити
поняття “гендер”, “гендерні стереотипи”;
• розкрити
негативне значення існування будь-яких стереотипів, зокрема гендерних;
• визначити
поширення стереотипних уявлень про гендер серед учнів;
• формувати
неупереджене ставлення до представників обох статей;
• розкрити
прояви гендерної нерівності у різних сферах життя.
Учитель: Добрий день! Сьогодні ми
спробуємо доторкнутися до
одвічної проблеми, яка на
перший погляд здається
зовсім простою і водночас дуже
складною, але важливою. Проблемою,яка
іноді впливала, змінювала , вирішувала
долю людини. Тому що дійсно
як і в житті
є нероз'ємні поняття
- добро і зло, тепло і холод, чорне
і біле,день і ніч,
які здається зовсім не
сумісні, але вони не
можуть існувати одне без одного. Вони
доповнюють, насичують, дають
життя одне одному. Так і вони…. Хто ж такі вони?
Учень: Вони – хоробрі і сильні, рішучі і надійні, вони –
наполегливі, відповідальні і симпатичні. Вони – чоловіки!
Учениця:
Вони – романтичні і привабливі, лагідні і турботливі, вони – чарівні,
загадкові, пристрасні і працелюбні. Вони – жінки!
Учень:
Вони схильні до ревнощів, самозакохані, вони іноді неохайні та дріб'язкові.
Вони – чоловіки.
Учениця:
Вони – примхливі, манірні, часом – підступні, надто емоційні, і, як правило, не
пунктуальні. Вони – жінки.
Учитель: Так, чоловік і жінка зовсім різні, але разом – вони продовжувачі роду, вони - закономірність нашого земного буття. Правильна взаємодія чоловіка й жінки робить їх рівними у своїх прагненнях, можливостях , уподобаннях. А чи насправді права і можливості жінок і чоловіків у нашому суспільстві однакові? Чим і наскільки різняться чоловічий і жіночій світи? Саме про це ми будемо сьогодні говорити. Отже, увага на екран.
Гендер – сучасна ідеологія рівності чоловіків та жінок.
Ґендерні взаємини – це взаємини, які існують між чоловіком і жінкою в
соціальній сфері: у суспільстві, в сім’ї, професійній діяльності.
Стать
і гендер – поняття нерівноцінні. Стать
- біологічна, дається при народженні. Гендер – соціальне,
формується суспільством. Біологічні відмінності
між статями очевидні. Чоловіки не можуть народити дитину, вони в середньому вищі за жінок за зростом на 7%, мають удвічі більшу м’язову
масу, нижчу тривалість життя. Соціальні норми, які визначають функції , обов’язки
чоловіків та жінок у суспільстві, називають гендерними ролями. Щоб
відповідати уявленню про власну стать, людина певним чином повинна вдягатись,
спілкуватись, поводитись.
Гра «Стать чи гендер?»
1.
У
підлітковому віці тембр голосу у хлопців змінюється (ламається), а в дівчат —
ні.(Стать)
2.
У
чоловіків ростуть борода і вуса, а у жінок — ні.(Стать)
3.
У
багатьох країнах жінкам платять менше, ніж чоловікам за однакову
роботу.(Гендер)
5.
У деяких
культурах чоловіки постійно готують їжу, а жінка ремонтують оселі.(Гендер)
6.
Раніше жінки
носили тільки спідниці, а тепер часто - штани.(Гендер)
7.
Жінки
народжують дітей, а чоловіки - ні.(Стать)
8.
У
Стародавній Греції в школах училися тільки хлопчики, а дівчатка— удома
навчалися рукоділля і домоводства (
Гендер))
А тепер давайте пильніше придивимось до
чоловіків та жінок. Чи є ж причина для того, щоб представники різних статей займали такі різні
позиції у суспільстві?
Гендер
визначає риси характеру та
особливості поведінки, які вважають
характерними для чоловіків і жінок
у певному суспільстві. Давайте
спробуємо визначити традиційно «жіночі», та традиційно
«чоловічі» риси особистості .
Вправа
“Жінки - чоловіки”.
Групи отримують
листки з написаними
характеристиками, вони вибирають 15 і приклеюють до малюнка жінки і чоловіка. Кожна
команда зачитує перелік обраних рис. У кінці відкривається таємниця:на
синіх - чоловічі риси, на рожевих – жіночі.
Після виконання
вправи проводиться обговорення.
У чоловіків і жінок більше спільного, ніж
відмінного, ми рівні. Тому ніхто не має права з огляду на стать обмежити чи
нав’язати вам щось. І жінки і чоловіки мають рівні права, можливості. Звичайно
і ті, ті мають окремі недоліки. Але
ідеальних людей немає. І тому коли ви будете будувати власні сім”ї, намагайтесь
побачити людину такою, яка вона є, а не те наскільки вона відповідає стандарту.
Відео 1 .
Учень:
Ми підійшли до
поняття гендерних стереотипів. Що ж це таке?
Гендерні стереотипи – це загальноприйняті норми
і судження , стосовно
норм їх поведінки
чоловіків і жінок.
Стереотип
– це часто викривлене , неправильне уявлення про
щось або про когось. Будь – які
стереотипи. У тому числі
й гендерні, заважають сприймати світ
неупереджено.
Вправа
«Орієнтація на стереотип»
Відео
2.
Учитель:
Зараз ви станете свідками миттєвого позбавлення від ґендерних стереотипів за
допомогою абсолютно достовірних фактів та обґрунтованих коментарів. Отже,
факти!
Учень:
Швейцарські вчені провели експеримент. В одному з великих супермаркетів вони
встановили дзеркало, в яке було вмонтовано приховану відеокамеру. Камера
зафіксувала, що протягом дня уважно роздивилися себе у дзеркалі 428 жінок і...
735 чоловіків!
Учень:
Як правило, коли в родині народжується дитина, у декретну відпустку іде мати. А
відповідно до законодавства України чоловіки також мають право на декретну
відпустку. Факти свідчать, що сьогодні в Україні цим правом скористалися вже 3%
чоловічого населення країни.
Учень: У сучасному світі стрімко зростає кількість
жінок, які сідають за кермо автомобіля. Якщо 35 років тому в Україні лише 6%
жінок мали права водія, то на сьогодні ця цифра збільшилася майже в п'ять
разів.
Гра «Ні – стереотипам!»
( Групи отримують
картки із фразами , зачитують інформацію
про стереотип та обговорюють.)
Дівчині не так важливо мати вищу
освіту, як хлопцеві.
Жінки здатні на співчуття, а
чоловіки — ні.
Спорт важливіший для хлопців,
аніж для дівчаток.
Дівчата повинні носити спідниці,
а чоловіки — штани.
Хлопець, який любить готувати,
недостатньо мужній.
Жінці не місце за кермом
автомобіля.
Хлопці повинні бути енергійними і мужніми,
а дівчата — скромними і добрими.
Виховання дітей — тільки жіноча робота.
Давайте спробуємо
визначити разом загальну позицію щодо таких тверджень «Погоджуємося», «Не погоджуємося»
Які з цих гендерних
стереотипів ви вважаєте застарілими?
Учитель: А ось
як проявляється гендерна нерівність у ЗМІ.
Жінок характеризують – через зовнішність і стосунки з чоловіками. У статтях
про відомих жінок-політиків, економістів, культурних діячок, спортсменок
зазначають їх сімейний стан, кількість дітей, згадують їхню зовнішність, одяг,
прикраси. Їх називають «чарівними», «привабливими», «вродливими».
Штампи: «слабка стать»,
«чарівна стать», «слабка половина людства».
Чоловіків характеризують – через їхні здобутки, їх описують як «сильних»,
«розумних», «професійних». У статтях про відомих чоловіків ідеться головним
чином про їхні професійні якості, успіхи в політиці й бізнесі, захоплення:
автомобілі, подорожі, спорт.
Штампи: «сильна стать», «сильна
половина людства».
Жінка рекламує товари
для дітей і дитяче харчування, пральні порошки, миючі засоби, продукти
харчування чи побутову техніку . Стереотип
«Жінка має бути вродливою» обігрується в рекламі косметики, парфумерії, засобів
по догляду за волоссям, ювелірних прикрас.
Образи чоловіків у рекламі це завжди впевнені у собі чоловіки, які вміють добре
працювати та весело відпочивати. Вони рекламують автомобілі, банки, чоловічу
парфумерію.
Учитель:Гендерна нерівність тісно пов’язана з поняттям гендерна
дискримінація. Що ж це таке?
Учень: Ґендерна дискримінація – це будь-які відмінності, винятки або обмеження за
ознакою статі щодо реалізації людиною прав людини і свобод у політичній,
економічній, соціальній, культурній, громадській та будь-якій іншій сфері.
·
При
розлученні чоловіки мають менші права на опіку над дітьми;
·
Чоловіки
живуть в середньому 62 роки, що на 12 років менше середньої тривалості життя
жінок;
·
Традиційне
чоловіче виховання спричиняє загрозу для життя та здоров’я чоловіків, збільшує
рівень каліцтва;
·
Рідше
звертаються до лікарів, запускають хвороби;
·
Постійна
гонитва за успіхом та грошима, позбавляють його радощів сімейного життя;
·
Установка,
що «справжній мужчина мусить бути серйозним, солідним і незворушним»
• Економічна нерівність жінок на ринку праці;
• Рівень середньої заробітної плати жінок в Україні значно
нижчий, ніж чоловіків.;
• Нерівномірний розподіл за професіями та посадами;
• Недостатнє представництво жінок у Верховній Раді, на
керівних посадах в органах виконавчої влади та управління;
• Середня заробітня плата жінок в Україні приблизно на 30%
менша за середню зарплату чоловіків;
• Високі темпи безробіття (60% безробітних в Україні це
жінки);
• Відмови у прийомі на роботу на підставі сімейного стану
та віку жінки;
• Частіше виступають жертвами насильства в сім’ї та
торгівлі людьми.
Учень: Більшість часу людина проводить у сім’ї.
Але саме у сім”ї максимально проявляється нерівність. Жінка виконує всю
домашню роботу, задовольняє потреби сім’ї, проте ця її праця є неоплачуваною і
непоцінованою. Оскільки ця робота неунормована, тому її не вважають повноцінною
трудовою зайнятістю. Побутова робота не компенсується в грошах,
вона не є престижною, бо бачить її лише чоловік. Наступна вправа допоможе вам визначити,
наскільки рівним у вашій сім’ї може бути розподіл побутових справ.
Тест “ Розподіл
домашньої праці”.
Кожен учень у заздалегідь отриманому бланку
відповідає на питання тесту і підраховує отриманий результат.
Після завершення роботи проводиться
обговорення.
На що орієнтувались: на батьківську сім’ю
чи власні переконання?
Чи вплинули на розподіл домашніх
обов’язків стереотипи?
Учень: Вчені підрахували, що жінка в середньому витрачає на
сімейні справи у – 6-8 разів більше часу, ніж чоловік. Прибиранням квартири
займається понад 80% жінок і 20 % чоловіків. Допомагають дітям у підготовці
шкільних завдань понад 70% жінок і лише 10 % чоловіків. Особливо помітні
відмінності між статями у використанні поза робочого часу. Так, приготування
їжі забирає у жінок 10-12 годин на тиждень. У чоловіків же година-півтори.
Купівля продуктів у жінок забирає 4 години часу, а у чоловіків – півгодини на тиждень.
Прання у жінок забирає 4 години на тиждень, а у чоловіків – 15-20 хв. Жінка
несе подвійне навантаження, крім роботи виконує ще велику кількість домашніх
обов’язків. Становище сільських жінок ще важче, бо вони несуть потрійне
навантаження. Упродовж дня, сільська жінка в середньому може лише 16 хв. часу
присвятити дітям, бо більше просто немає.
Учень: За
неофiцiйними даними (офiцiйнi данi з цiєї проблеми вiдсутнi) кожна 5 жiнка в
Українi є жертвою домашнього насильства. Фактично, в Українi до сьогоднiшнього
дня немає реабiлiтацiйних центрiв для жертв домашнього насильства, якi стали
нормою для цивiлiзованих країн. Квалiфiкована правова допомога є недоступною
для бiльшостi жiнок, якi потрапили в скрутну ситуацiю. Органи внутрiшнiх справ
обирають у подiбних ситуацiях тактику «невтручання у внутрiшньо сiмейнi
конфлiкти». Отже, виникає замкнене коло.
Відео
3.
Учитель: Чинне законодавство офіційно гарантує чоловiкам та
жiнкам України рiвнi права та можливостi, але наскiльки вони реально
допомагають жiнкам вiдчути себе вiльними та рiвними в полiтичнiй, культурнiй,
соцiальнiй, економiчнiй сферi, в працевлаштуваннi та в повсякденному життi?
Принцип гендерної рiвностi закрiплений в Конституцiї України. Стаття 3
Конституцiї закрiплює рiвнiсть чоловiкiв та жiнок в усiх сферах життя. Окрiм
даної норми гендерної рiвностi торкаються ст.21, 24, 51. Частина третя ст. 24
Конституцiї України, безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно
жiнок в Українi та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiв
забезпечується: наданням жiнкам рiвних з чоловiками можливостей у
громадсько-полiтичнiй та культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти та
професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неї i так далi.
Учитель. А на завершення я хотіла б запитати: чи переконалися ви
у необхідності будувати між жінками та чоловіками ґендерно чуйні взаємини? Чи
гадаєте ви, що права і можливості чоловіків та жінок повинні бути рівними? Якщо
ваша відповідь «ТАК», я хочу почути гучні, бурхливі оплески! Чоловіки та жінки,
безумовно, різні. Але вони також, безумовно, рівні. Вони рівні в правах бути
такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в
праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Дякуємо вам! До побачення.
27.09.22 Виховна
година «З
роду в рід кладе життя мости…»
(до Дня людей похилого віку).
Кажуть, юність живе лиш майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить.
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить.
Є закони природи незмінні
Для людей, для птахів, для тварин.
Ви простіть нас байдужих, ми винні,
Будем ми ще старими, як ви.
Учитель.
На картах
небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із
нас, залишаючись жителем Землі,
ступає на цю планету. Називається ця планета Старість. Час там протікає
повільно - з довгими безсонними ночами. Люди з цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше в минулому,
ніж у теперішньому.
Старість... За енциклопедичним словником
старість - це «віковий період від 75 до 90 років».
Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів.
Учень.
Другий місяць осені починається з
особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей
похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і
День ветерана.
Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу
міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день.
Учень.Сьогодні ми будемо
говорити про найціннніше , вічний людський скарб : доброту, людяність,
милосердя.
Така вже доля зрілих людей -
залишитися у чотирьох стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями. Знали
б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь завітав до них.
Учень.
Живе одинока людина,
Чому ж ми проходимо мимо?
Живе одинока людина,
Ніким у житті не любима.
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
Печальним льодком оповите,
Віддалена горем від світу.
Чому ж ми не прийдемо в хату,
її не покличем з собою?
І буде одна вікувати
Людина з своєю журбою.
Нам легше, бо ми не самотні,
Ходімо ж до неї в світлицю!
І серце людини з безодні
Полине за нами, як птиця.
Учитель.
Люди старшого покоління пережили
багато випробувань у своєму житті, не завжди доля до них посміхалася.
Учень.
Бабусина доля -
Як ота тополя,
Що посеред степу
В небо порина.
Вітер гне тополю,
Заметілі в полі, -
Так біліє в бабці сивина.
Бабусина доля -
Як в степу тополя,
А над нею - небо,
Як віки.
Учитель.
Потрібно бути уважними до своїх дідусів,
бабусь, до своїх батьків, оточувати їх своєю увагою, як вони це робили, коли ви
були маленькими. Слід пам'ятати про них, коли вилетите з рідного гнізда - з
отчого дому.
Учень.
Там десь мати одна
У далекім селі,
На родючій землі
Зачарує природа до млості.
Там десь мати одна виглядала з вікна,
Син писав, що приїде у гості.
Килимки, вишивки, про минуле думки...
Запалила в печі на світанні.
Щемний біль, гіркота, пролетіли літа,
Залишились короткі, останні. . Пахнув теплий пиріг, ось і син на поріг.
Привітавсь, вніс до хати гостинці.
Майже так, як колись, в дім сусіди зійшлись.
Цвіла мама в терновій хустинці.
Вже і в сина літа, а душа золота.
В нас вродливі ж такі чорноброві.
Від стрімких яворів, від струнких матерів,
Що були повні сил і любові.
Він забрав би її у тепліші краї,
Тільки мамі не затишно в місті,
Не поїде вона, не покине села,
Де життя прожила,
Де калина в червонім намисті.
Мить прощання пече, гладив мамі плече,
Витирав із обличчя сльозину,
Пригорнулась вона і спитала сумна
Лиш одне: «Чи побачимось, сину?»
Серцю груди тісні:
«Я примчу навесні, що Ви, мамо,
таке запитали?»
У дорогу пора, хата й мама стара
У холоднім тумані розтали.
Учитель.
На превеликий жаль, є люди на перший погляд
виховані, культурні та насправді байдужі до чужої біди і навіть забувають
дорогу до рідного дому, де їх чекають батьки.
Учитель.
Коли
людина самотня і за нею нікому доглянути, це одна справа. Коли ж діти
відмовляються від своїх стареньких батьків, це - жах.
Учень.
Виглядала мати із вікна,
Поглядала мати на дорогу.
Другий поверх. Мовчазна стіна
не розділить радість чи тривогу.
Старість подивляється на шлях -
Бо оце зосталось тільки й світу...
Привезли сюди на «Жигулях»
Позавчора, рідні її діти.
Тут, мовляв, їй буде веселіш
(От сиди, стара, і веселись).
Від думок - полиново гіркіш:
Рідні діти матері зреклись.
Хворе серце плаче по ночах,
Та не шле проклін до їх порогу.
Озовись надією в очах,
Гомінка натруджена дорого!..
Учитель.
Ось послухайте ще одну сумну історію
про байдужість до найрідніших людей, яку переповідає В. Сухомлинський у своєму оповіданні «Дерев'яний лелека»
В одному селі жили собі чоловік і жінка. Був у них маленький син Сергійко.
Був у чоловіка і батько - Сергійків дідусь. Жив він у комірчині, яку йому
відвели. Наближались Сергійкові іменини: йому
сповнювалось п'ять років. Батько і матір вирішили влаштувати вечір. Запросили
багатьох гостей. Голову колгоспу й бригадира. Сусідів запросили.
Тільки Сергійкового дідуся забули запросити. А він уже давно готував онукові
подарунок. Вирізав із дерева лелеку.
Ось уже й вечір почався, сходяться гості, подарунки приносять. Тільки дідусь
сидить на ліжку в своїй комірчині. Перед ним на столі стоїть дерев'яний лелека, підняв голову і дивиться у
вікно своїм чорним оком, немовби прислухається до му- зики, що лунає із сусідської кімнати.
Так і знайшли його вранці... Схилився на подушки, задивлений на лелеку, сумний,
непорушний, а в очах - захололі краплини сліз.
А на столі стояв дерев'яний лелека і дивився у вікно.
Учитель.
До батьків Сергійка, до дітей бабусі і будинку
престарілих та до інших, їм подібних, ми звертаємося зі словами.
Учень.
Не говори про доброту, коли ти сам нею не
сяєш,
Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
що обіймає тепле словом
В цім почутті така основа,
яка з глибин душі росте
Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині,
Немає вищої святині, як чисте сяйво доброти.
Учитель.
Наша народна мораль різко засуджує таких
пустоцвітів, що цураються батьків, ще великий Кобзар писав:
«...Хто матір забуває, Того Бог карає,
Чужі люди цураються В хату не пускають. Хоча існує легенда…
У давні
часи в одній країні немічних старців за водили у неприступні гори і залишали
там самотніми на смерть. Якось один молодий чоловік завіз туди свого старого
батька. Коли син шукав для нього місця на скелях, батько промовив:
- Заведи мене трохи вище.
- Чому? - спитав син.
- Бо тут я залишив свого батька. Не хочу померти в тому самому місці.
Син зрозумів, що за якихось тридцять літ із ним станеться те саме.
Він обіпер батька на своє міцне плече і повів додому.
Ця легенда наводить нас на думку: як ми поводимося зі своїми батьками,
так наші діти поводитимуться з нами, адже ми є прикладом для них.
Я хочу познайомити вас ще з: однією короткою оповідкою, коментувати її я
не буду, думаю, зрозумієте самі.
Поступ
Коли моя бабуся вирушала навідати свою маму, вона відводила на це три дні. Один
день ішов, щоб добратися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один, аби
розповісти і послухати останні новини, посидівши трохи в кухні, а трохи у саду,
і третій день – на дорогу.
Коли моя мати їздила до своєї мами, то їй потрібно було два дні. Вона
добиралася потягом і, якщо їй щастило з пересадками, приїжджала того ж дня під
вечір. Мама розповідала бабусі останні вісті, вислуховувала новини навзаєм і
наступного дня від'їжджала.
Мені, щоб провідати свою маму, потрібно лише півгодини. Я приїжджаю на авто,
затримуюсь у неї десять хвилин і поспішаю назад, бо діти нудяться, а я, як завжди,
не встигаю зробити закупки у супермаркеті.
Коли моя дочка приїде мене відвідати, скільки часу їй це займе?
Учитель.
Старість
- не радість, ніхто її не чекає. Та вона несподівано підкрадається. Добре, коли
поруч діти та онуки, але діти дуже швидко дорослішають. Матерям хочеться бачити
їх, погладити по голівці, торкнутися їхніх рук і почути теплі слова любові.
Учитель.
Хочеться вірити, що ніхто з вас не забуде своїх батьків, бабусь, дідусів
тоді, коли до них прийде старість, бо ж усі ми повинні пам'ятати.
А на
завершення прислухаймося до слів, і нехай вони назавжди закарбуються у наших
душах.
Учень.
Не зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем,
Тільки раз ми на землі живемо,
У могилу не бери провину.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати,
За добро добром спіши воздати -
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла.
Скільки сил у неї вистачало.
Щоб на світі більше щастя стало.
20.09.22 Бесіда - вікторина «Ідеш у путь – обережним будь!»
Мета: поглибити знання учнів про правила дорожнього руху; повторити основні
правила пішоходів, велосипедистів, мотоциклістів, пасажирів, водіїв; сприяти
розвитку мислення, мовлення, пам'яті, навичок поведінки на дорозі; виховувати
повагу до оточуючих, увагу, правила ввічливості.
Хід виховної години
І. Організаційний момент.
Клас
попередньо поділений на групи: 1-а група - «Пішоходи»;
2-а група - «Велосипедисти»; 3-я група - «Мотоциклісти»; 4-а група -
«Пасажири»; 5-а група - «Водії».
Кожна
група готувала стисле повідомлення про правила поведінки на дорозі, повідомляє
про це іншим, дає відповіді на запитання, які ставить їй інша група.
ІІ. Повідомлення теми та мети виховної години.
1. Вступне слово вчителя. Ми не можемо уявити свого життя без транспорту, без
доріг, світлофорів, пішохідних переходів. Відстані між районами, установами,
магазинами такі значні, що подолати їх можна тільки за допомогою транспорту.
Отже,
транспорт - наш вірний друг! Але, забуваючи про власну безпеку, нехтуючи
правилами дорожнього руху, люди можуть стати жертвою своєї необдуманої
поведінки. Адже транспорт може бути не тільки корисним, а й небезпечним, якщо
не знаєш правил дорожнього руху.
ІІІ. Робота над темою та метою виховної години.
Виступ групи «Пішоходів»
1)
Перехід дороги. Види переходів
Пішоходи
повинні переходити проїжджу часину вулиці по пішохідних переходах. Переходи
бувають наземні, підземні, надземні. Наземні - це ділянка проїжджої частини.
Надземні - це перехід над проїжджою частиною. Підземні - перехід під проїжджою
частиною. Якщо в зоні нема переходу, дозволяється переходити дорогу під прямим
кутом у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки. Якщо є світлофор, треба
керуватися його сигналами. Переходячи вулицю, треба подивитись ліворуч, а
потім, дійшовши до середини, - праворуч.
2)
Особливості руху пішоходів за складних дорожніх умов
Коли
туман, опади, ожеледь, то виникають складні дорожні умови. Так, на слизькій чи
мокрій дорозі значно погіршується гальмовий шлях ТЗ, це може призвести до
наїзду на пішоходів. Окрім того, пішоходів може засліпити світло фар
автомобілів. Щоб уникнути травмування, необхідно:
·
переходити тільки тоді, коли впевнений, що транспорт
знаходиться на достатній відстані;
·
не можна переходити дорогу в місцях, де вона має круті
повороти;
·
у темний час потурбуватися, щоб виділити себе на проїжджій
частині чи узбіччі (блискучі предмети, предмети білого кольору).
При
переході дороги в умовах недостатньої видимості необхідно оцінити дорожню
ситуацію ліворуч і праворуч. І тільки переконавшись у безпеці, переходити дорогу.
3)
Запитання для «Пішоходів»
·
Хто такий пішохід?
·
Назвіть кращих «друзів» пішоходів.
·
Де мешкає «зебра»?
·
Як може представник ДАІ покарати пішохода за порушення
правил?
·
Чому не можна переходити вулицю на жовтий сигнал світлофора?
·
Що таке «острівець безпеки»? Де він розташовується?
·
Чому не можна перебігати дорогу перед транспортом, який
рухається?
·
З якого боку тротуару повинен ходити пішохід?
·
Чи можна читати книжку, коли переходиш вулицю? А їсти?
·
Хто повинен поступитись рухом на пішохідному переході: пішохід
чи автомобіль?
·
Як дізнатись, куди повертатиме транспортний засіб?
·
З якого боку треба обходити автобус?
·
Якщо поблизу немає машин, чи можна переходити вулицю на
червоне світло?
·
Що треба робити, коли їде машина швидкої допомоги із сиреною,
а світло для пішоходів зелене?
·
Чому перехрестя є небезпечним місцем?
·
Як треба поводитись на залізничному переїзді?
Виступ
групи «Велосипедистів»
1)
Правила для велосипедистів
Під
час їзди на велосипеді не варто дуже сильно триматися за кермо, дивитись треба
не на колесо, а метрів на 5-6 уперед. Рухатись по дорозі на велосипеді
дозволяється особам, які досягли 14-річного віку. Велосипеди мають бути
обладнані звуковим сигналом і світловідбивачами. Для руху затемна - включити
ліхтар (фару). Водії велосипедів, рухаючись групами, повинні їхати один за
одним, щоб не заважати іншим учасникам руху.
2)
Велосипедистам забороняється:
·
керувати велосипедом з несправним гальмом;
·
рухатись по дорогах для автомобілів, якщо поруч є велосипедна
доріжка;
·
рухатись по тротуарах і пішохідних дорогах (крім дітей до 7-ми років під наглядом
дорослих);
·
під час руху триматися за інший транспортний засіб;
·
їздити, не тримаючись за кермо, знімати ноги з педалей;
·
буксирувати велосипеди;
·
перевозити пасажирів на велосипеді (за винятком дітей до 7-и
років на додатковому сидінні).
3)
Запитання для «велосипедистів».
·
На якому велосипеді небезпечно їздити?
·
Чи можна їздити дорогою без світлових засобів?
·
Чому не можна їздити на велосипеді тротуарами?
·
Чи можна їздити на велосипеді в дощ?
·
Що робити, якщо на дорозі є речі, які заважають руху?
·
На якій від стані один від одного можуть їхати двоє
велосипедистів?
·
З якого віку можна їздити на велосипеді дорогами?
·
Чому не можна їздити без звукового сигналу?
·
Яким світлом має бути оснащений велосипед?
·
Чи можна обганяти на велосипеді інші транспортні засоби?
Виступ
групи «Мотоциклістів»
1) Загальні правила
До
управління мотоциклом допускаються особи, досягли 16-річного віку й мають
посвідчення на право управління мотоциклом. Особі, яка навчається управлінню
мотоциклом, повинно виповнитись не менше 14-и років. Перевозити пасажирів на
мотоциклі дозволяється тільки в колясці й на задньому сидінні мотоцикла. Не
дозволяється перевозити дітей, які не досягли 12-ти років.
2)
Правила для «мотоциклістів»
Перед
виїздом перевірити гальма, звукову та світлову сигналізацію.
Дотримуватись правил дорожнього руху. Не влаштовувати гонки на швидкість, бути
уважними. Водії мотоциклів, рухаючись групами, повинні їхати один за одним.
При
русі затемна необхідно включати фари, стежити, щоби світловідбиваючі деталі
були чистими. Знижувати швидкість на дорозі, укритій піском, льодом чи снігом,
на спуску, якщо незрозуміла поведінка іншого водія. Не буксувати інших та не
їздити самим на буксирі. Назавжди забути слово «проскочити»!
3)
Запитання для «мотоциклістів»
·
Яким повинен бути одяг мотоцикліста?
·
З якою швидкістю він має рухатись?
·
Чи можна обганяти автомобіль?
·
Кого можна перевозити на мотоциклі?
·
Які вантажі можна перевозити на мотоциклі?
·
Як треба поводитися при виїзді на дорогу?
·
Як повинні рухатися 2-3 мотоциклісти на дорозі?
Виступ
групи «Пасажирів»
1)
Правила безпеки на зупинках громадського транспорту
Очікувати
транспорт треба у призначеному місці. Якщо ж його не має, слід очікувати на
тротуарі чи на узбіччі. Не можна стояти спиною до транспорту, що наближається.
Небезпечно стояти в першому ряді: коли до зупинки підходить транспорт, юрба
може виштовхнути під колеса. Не можна намагатись увійти у транспорт, що вже
відходить.
Після
виходу з транспорту не слід поспішати відразу переходити на другий бік вулиці,
краще зачекати, доки транспорт від'їде.
2)
Посадка й висадка з ТЗ
Посадку
й висадку пасажирам дозволяється здійснювати після зупинки транспортного
засобу. У задні двері автобуса пасажири заходять, а у передні виходять. Якщо є
треті, середні двері, у них можна входити та виходити. Якщо у транспорт
заходить інвалід, жінка з маленькою дитиною, літні пасажири, слід пропусти ти
їх уперед, допомогти увійти. Якщо вони виходять, допомогти вийти. Входити у
транспортний засіб можна тільки в тому випадку, якщо він остаточно зупинився, і
тільки з того боку тротуару чи узбіччя проїжджої частини. Протягом темного часу
доби слід уникати порожніх зупинок. Очікувати транспорт краще в багатолюдних
місцях, на добре освітленій зупинці.
3)
Безпека салону
У
салоні передбачено все необхідне. Є аварійні та запасні виходи, вогнегасники,
аптечка. Стоячи у транспорті, необхідно надійно триматися за поручні чи
спеціальні ручки. Це допоможе не впасти під час гальмування. Стояти в салоні
краще обличчям у бік руху.
У
громадському транспорті можуть бути злодії. Щоб не стати їх жертвою, треба
тримати на очах свій портфель чи сумку, треба бути уважним, особливо при
виході.
4)
Поведінка в екстремальних ситуаціях
При
автобусній аварії для виходу слід використовувати двері, аварійні виходи,
вентиляційні люки. Якщо не відчиняються двері, відкривати запасні виходи. З
ущільнювача вікон треба витягнути гумовий шнур, після цього просто надавити на
скло. Якщо аварійні виходи не відкриваються, треба, обернувши руку будь-якою
тканиною, вибити найближче скло. Це можна зробити обома ногами.
5)
Запитання для «пасажирів»
·
Який транспорт називається громадським?
·
Як поводитись у громадському транспорті?
·
Як треба поводитись на залізничній станції?
·
Що може статись, якщо виглядати з вікон транспорту? Чи можна
висовувати руку, голову, якісь речі?
Виступ
групи «Водіїв»
1)
Особливості посадки й висадки з автомобіля
Посадку
й висадку варто робити не на проїжджій частині, а у спеціально відведених
місцях чи біля бордюру дороги.
2)
Потенційна небезпека пасажирських місць
Усередині
салону автомобіля для пасажира існують такі фактори, що травмують:
·
наявність зайвих пасажирів;
·
багаж на задньому сидінні;
·
імовірність пересування пасажира в середині салону;
·
наявність виступів у середині автомобіля;
·
незакріплені предмети.
3)
Захисні системи, їх призначення
Найнебезпечнішим
є переднє сидіння поруч із водієм, тому перевезення дітей до 12-ти років на
цьому сидінні суворо заборонено.
До
захисних систем салону автомобіля належать:
·
підголівники;
·
ремені безпеки (обов'язково ремені при русі автомобіля мають
бути пристебнуті);
·
надувні подушки безпеки;
·
безпечні колисочки для дітей до одного року;
·
безпечне крісло для дітей дошкільного віку.
4)
Запитання для «водіїв»
·
Які є види дорожньо-транспортних пригод?
·
Як діяти в разі зіткнення?
·
Як поводитись, якщо стався наїзд на пішохода?
·
Коли водій не має права сидіти за кермом?
·
Як повинен вести себе з пасажирами?
VІ.
Підсумок виховної години.
Слово
вчителя.
Жити у великому місті і не знати правил дорожнього руху неможливо. Щоб зберегти
життя, уникнути неприємних ситуацій на дорозі, слід знати ці правила й завжди
їх дотримуватись, а іноді навіть нагадувати про них вашим рідним.
13.09.22 Тренінг «Зумій зробити свій вибір »Мета: Формувати
в учнів поняття про здоровий спосіб життя, сприяти активному усвідомленню
необхідності берегти здоров'я; сформувати у підлітків
прагнення займати активну життєву позицію; становленню
особистості як активного творця власної життєвої долі розвивати
вміння відстоювати власні переконання, оцінювати свої вчинки і приймати рішення
відповідно до ситуації; виховувати в учнів здатність протидіяти пропозиціям
щодо куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин.
Обладнання: бейджики,
правила роботи, чисті аркуші паперу для циферблатів , папір для загального
циферблату, чисті листки формату А4, кольорові папірці для вправи прощання.
маркер, ручки.
Хід тренінгу:
1. Вступна частина. Відкриття заняття:
привітання учасників, презентація теми, мети.
-
Сьогодні ми
з вами познайомимося один з одним та постараємося провести наш спільний час
якомога веселіше. У цьому нам допоможе наш міні-тренінг. Тренінг
– це дуже цікавий процес. Він допомагає пізнавати себе й навколишній світ. Одночасно
з отриманням нової інформації на тренінгу можна обговорити незрозумілі моменти,
задавати питання, формувати навички поведінки, тобто накопичувати власний досвід, чим
ми і будемо з вами сьогодні займатися. Тема
нашого тренінгу «Визнач свою позицію».
1.2.
Вправа
на активізацію та знайомство (3 хв.)
Розпочнемо
нашу роботу з вправи, яка допоможе нам дізнатися наші імена та як нам
звертатися один до одного.
Кожен із вас зараз зробить візитку, тобто вкаже на
картці ім’я , яким буде користуватися. Протягом заняття звертайтеся один до
одного за цим ім’ям.
(діти пишуть імена на бейджиках) А тепер
давайте познайомимося. Кожен називає своє ім’я та чим він любить займатися, що
робити.
1.3.
Визначення
групових правил роботи. Вправа «Правила» (5 хв.)
Для
ефективної роботи тренінгу нам необхілно визначити правила, за якими спілкування в групі буде найбільш
продуктивним та комфортним. Вашу пропозиції запише …..
отже наші правила
ü мати
позитивний настрій на роботу;
ü бути
активним;
ü бути
доброзичливим стосовно себе та інших;
ü говорити
від свого імені;
ü говорити
по черзі;
ü дотримуватися
регламенту;
ü добровільно
брати участь в обговореннях;
ü кожна
думка має право на існування.
2. Вправа «Годинник життя»( 5 -7 хв.)
А зараз ми з вами помалюємо. Візьмемо аркуші
паперу, що у вас є , і намалюємо коло-циферблат.
( Діти малюють разом з вчителем).
Але цифри на ньому позначатимуть не час, а роки нашого
життя. Спочатку ми тільки народилися – цифра 0, стрілка ваших годинників
показувала сюди. Потім ми росли, стрілка рухалась від цифри до цифри і зараз
вона стоїть на певній цифрі. Скільки років кожному? Позначте це число на колі.
Малюємо далі
стільки, скільки ви хочете. Але важливо не лише скільки жити, а й як жити. Якими
ви будете через 10, 20 років?
Напишіть це на циферблаті. Поряд біля цих цифр запишіть речення «Я хочу бути …
(ким?)» (Діти пишуть. Час виконання 3-5 хвилин) Що у нас вийшло?
(Діти називають свої варіанти.) Отже, усі ви хочете бути успішними.
Для досягнення цього вам необхідне
здоров’я. Чи значить це, що бути здоровим важливо для всіх нас? Тоді давайте
наші циферблати прикріпимо до дошки – вони нагадуватимуть нам про нашу
тему. (Роботи дітей кріпляться до
дошки.)
Робіть, як мінімум, 10 000 кроків кожного дня
Це хороший приклад для
послідовності. 10 000 кроків — приблизно 8 км.
Вчіть своє тіло бути послідовним в виконанні
вправ
Коли ви намагаєтесь
впровадити в своє життя здорову звичку, ваше тіло точно знає, навіщо це і
реагує відповідним чином. Якщо ви можете відмовитись від солодощів протягом
тривалого періоду, ваше тіло не буде жадати їх у великій кількості, і коли ви
все-таки скуштуєте щось солоденьке, цукор не приноситиме такого задоволення, як
раніше.
Снідайте
Багато людей звикли не
снідати зранку, але сніданок насправді дуже важливий. Кожного дня
ви будете прокидатись голодними, і це добре, тому що означає, що ваш організм
очікує на їжу і готовий до метаболізму.
Потійте
Потовиділення — природна
функція людського організму. Завдяки цьому процесу при підвищеній температурі
тіла чи фізичних навантаженнях воно охолоджується, а беручи участь в
терморегуляції, піт оберігає наш організм від перегрівання.
Ставте довготермінові цілі
Насправді вам
потрібне здорове харчування протягом всього життя, а не дотримання короткотривалої дієти.
Один прийом їжі не робить вас ні здоровим, ні
товстим
Те, що одного дня ви з’їли
лише салат на обід, не означає, що ви втратите вагу. У всьому потрібна
послідовність. Тому вчіться вибирати кращі продукти і вживати їх щодня, а це
також допоможе вам утримуватись від спокуси з’їсти щось некорисне.
Пийте воду протягом всього дня
Якщо ваш організм не
отримує достатньої кількості води перед тренуванням, ви не отримаєте хорошого
результату, навіть якщо прикладатимете до цього максимум зусиль. Кров приносить
кисень до ваших м’язів та мозку, але вона містить дуже мало води. А чим більше
ви потієте, тим більше води вам потрібно випивати.
3. Гра «Рахунок до десяти »
Всі стають у коло, не торкаючись
один до одного плечима й ліктями. По сигналу «почали» треба закрити очі,
опустити свої носики вниз і порахувати до 10. Хитрість полягає в тому, що
рахувати ви будете по черзі. Хтось каже «один», другий –«два», третій –«три» і
т.д. проте в грі є одне правило: слово повинна сказати лише одна людина. Якщо
два голоси одночасно скажуть , наприклад, «чотири», рахунок починаємо спочатку.
Все зрозуміло? Починаємо)
У вас є десять спроб. якщо за ці
спроби ви доведете рахунок до кінця, вважайте себе чарівниками . Після кожної
спроби ви можете розплющити очі, подивитися один на одного, але без розмов.
спробуйте порозумітися поглядами та жестами.
Ви виявили важливу психологічну закономірність. коли щось не виходить , люди починають дратуватися, злитися, гніватися, стають агресивними, недоброзичливі один до одного. Це псує наше психологічне здоров’я, яке є основою фізичного здоров’я. тому нам потрібно навчитися контролювати себе.
4.
Вправа
«Посилання у світ»
Зараз пропоную вам, кожному
індивідуально скласти «посилання в світ», де ви напишете
-
своє ставлення до поганих звичок та які
вони бувають;
- поради та
застороги іншим людям у суспільному океані – своїм одноліткам
як потрібно берегти своє фізичне та психологічне здоров'я.
5. Підведення
підсумків. 5 хв.
Ось і піходить до
кінця наш тренінг :
- Які знання ви
отримали ?
- Як ці знання ви
використаєте в подальшому?
ü Негативно
ставитись до поганих звичок.
ü Оцінювати
свої вчинки і приймати рішення відповідно до ситуації.
ü Берегти
своє фізичне та психологічне здоров’я.
6.
Вправа
прощання
Я даю вам два папірці. на одному ви
записуєте свою мрію, а на другому запишіть побажання для когось із учасників
тренінгу. обміняйтесь папірцями, а свої мрії прикріпіть на хмаринку. Я щиро
надіюсь , що ваші мрії стануть реальністю.
06.09.22 Виховна година на тему:
«Ти – учасник дорожнього руху»
Мета:
Інформаційно-просвітницька робота серед учнів старших класів
направлена на формування моделі безпечної поведінки та позитивного ставлення до
вимог безпеки учасників дорожнього руху,
на вироблення культури управління транспортними засобами. Розширення знань про
причини небезпечних ситуацій на дорогах за для
поглиблення знань учнів з правил дорожнього руху. Закріпити знання учнів
про правила пішоходів, закріпити
знання учнів про правила дорожнього руху зі сторони пішохода, а також зі
сторони водія. Поглибити та закріпити знання про безпеку руху велосипедиста, як
основного виду транспорту підлітків. Зберегти знання про дорожні знаки;
продовжити формування уяви школярів про безпеку дорожнього руху під час
пересування по вулицям та дорогам; Закріпити навички виконання основних правил
руху з метою попередження дитячого травматизму.
Розвивати творче мислення, уяву, пам'ять, вміння поводитися в
екстремальних ситуаціях; виховувати дисциплінованість, свідоме ставлення до
обов’язків пішоходів та пасажирів, бажання краще знати правила та суворо їх
дотримуватися.
Обладнання:
плакат «Дорожні знаки», малюнки «Проблемні
ситуації», пам’ятки для учнів, ноутбук.
Вік
дітей: 14-15 років
Тривалість
проведення заходу: 45 хвилин
Хід заняття
Слово вчителя
Відомо, що найдорожчий скарб людини — це її власне життя і
здоров’я. Незнання або невміння дотримуватися певних Правил поведінки,
необережність часто призводять до втрати не тільки здоров’я, а й навіть життя.
Таке трапляється з різних причин, але особливо тоді, коли людина потрапляє на
вулицю і не дотримується її законів.
Дорожній рух — процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі
переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у
межах дороги. Учасниками дорожнього
руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або
інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за
допомогою транспортних засобів.
Кожен з нас знає правила етикету за столом, правила внутрішнього
розпорядку гімназії, правила поведінки в громадських місцях або громадському
транспорті, переході через дорогу чи керуванні транспортним засобом . Людина
,яка дотримується всіх норм поведінки в суспільстві, вважається культурною, а
рівень культури особистості вирізняє її в суспільстві.
Сьогодні ми будемо говорити про безпеку на дорозі. Але спочатку
зупинимось на кричущих фактах травматизму і смертності на наших дорогах.
Спробуємо розібратись в причинах такої сумної статистики. До речі, перша в
історії світу дорожньо-транспортна пригода за участю пішохода, яка призвела до смерті,
зафіксована більше ста років тому, а точніше 17 серпня 1896 року. Жертвою стала
44-річна мати двох дітей Бріджітт Дрісколл. Сьогодні ситуація на дорогах
настільки критична і загрозлива для суспільства ,що Всесвітня організація з
охорони здоров’я в 2011 році вимушена була звернутись до Генеральної Асамблеї
ООН про застосування не тільки тижня, місячника чи року дій безпеки дорожнього
руху. Офіційне відкриття «Десятиліття» відбулось 11 травня 2011 року. «Десятиліття»
засноване на 5 опорних питаннях:
- створення дорожньої
інфраструктури;
- навчання безпечній
поведінці на дорогах;
- будівництво безпечних
доріг;
- виробництво безпечних
автомобілів;
- забезпечення належної
швидкої допомоги потерпілим в ДТП.
Тому на сьогоднішньому занятті у вас буде можливість не тільки отримати
нові знання та корисну інформацію, повторити правила поведінки на вулицях і
дорогах, а й позмагатися на кращого знавця з правил дорожнього руху.
Основними причинами
дорожньо-транспортних пригод за участю пішоходів є:
– перехід дороги у невстановленому місці;
– несподіваний вихід на проїзну частину;
– перехід проїзної частини у нетверезому стані
Окрім цього, пішоходи нерідко переходять дорогу, ігноруючи сигнали
світлофора чи регулювальника та, як наслідок, потрапляють під колеса авто.
Пішохід зобов’язаний дотримуватись правил дорожнього руху на рівні
з іншими його учасниками. Останнім часом це правило є надто актуальним, адже
недотримання пішоходами своїх обов’язків як учасника дорожнього руху є причиною
значної кількості ДТП на дорогах України. Більше того – пішохід зобов’язаний
пам’ятати, що порушення ним правил дорожнього руху є адміністративним
правопорушенням та тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Яких правил пішохід зобов’язаний дотримуватись визначено розділом
4 правил
дорожнього руху “Обов’язки та права
пішоходів”.
Згідно п.1.10 правил дорожнього руху пішохід – особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску;
Отже, що пішохід зобов’язаний пам’ятати при участі в дорожньому
русі та яких правил пішохід зобов’язаний дотримуватись. Правила дорожнього руху
регламентують своєрідні «10 заповідей
пішохода»:
1.
Пішохід
зобов’язаний переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому
числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях
тротуарів або узбіч.
2.
Перед виходом на проїзну
частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що
обмежують оглядовість, пішохід зобов’язаний впевнитись у відсутності
транспортних засобів, що наближаються
3.
Чекати транспортний засіб
пішохід зобов’язаний на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони
відсутні, – на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
4.
Після висадки з трамвая
пішохід зобов’язаний залишити проїзну частину не затримуючись.
5.
У разі наближення
транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або)
синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішохід зобов’язаний утриматися від переходу проїзної
частини або негайно залишити її.
6.
У разі причетності пішохода
до дорожньо-транспортної пригоди пішохід зобов’язаний подати можливу
допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи
підрозділ поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці
до прибуття працівників поліції.
7.
У місцях, де рух регулюється,
пішохід зобов’язаний керуватися сигналами регулювальника або
світлофора. У таких місцях пішохід зобов’язаний перебувати на
острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків,
а у разі їх відсутності – на середині проїзної частини і може продовжити
перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи
регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
8.
У темну пору доби та в умовах
недостатньої видимості, якщо він рухається узбіччям, пішохід
зобов’язаний виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі
світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками
дорожнього руху.
9.
За межами населених пунктів в
разі руху узбіччям чи краєм проїзної частини, пішохід
зобов’язаний йти назустріч руху транспортних засобів.
10. Також пішохід зобов’язаний не виходити на проїзну частину, не
впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
не виходити раптово, вибігати на проїзну частину, в тому числі на
пішохідний перехід; не допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід
дітей дошкільного віку на проїзну частину; не переходити проїзну частину
поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і
більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено
огородження; не затримуватися і не зупинятися на проїзній частині, якщо це
не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; не рухатися по
автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць
стоянки і відпочинку.
Ну і якщо існують «заповіді пішохода», то повинне існувати й
покарання за порушення таких. Відповідно до ч.1 ст.127 Кодексу
України про адміністративні правопорушення непокора
пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у
невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що
наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою
попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Ну і хотілось би наголосити – за умови дотримання пішоходами цих «10 заповідей» і усвідомлення того що пішохід зобов’язаний дотримуватись на дорозі, залежить не тільки безпека дорожнього руху, а й його життя та здоров’я!
Кожен з вас час від часу їздить на велотранспорті, а для деяких це
взагалі щоденний вид спорту. А чи всі ви знаєте про безпеку руху велосипедиста?
Озирнувшись довкола, побачиш велосипедистів скрізь. Дехто їде
дорогою, дехто — узбіччям, а хтось — просто тротуаром. Складається враження, що
їхати можна, де заманеться. Та насправді це не так. Правилами дорожнього руху
встановлено спеціальні правила для велосипедистів. Однак знають їх, на жаль, не
всі. Перевіримо, чи знаєш їх ти. Як ти гадаєш, ким вважають велосипедиста:
водієм чи пішоходом?
Правила дорожнього руху визначають велосипедиста як водія
транспортного засобу, та ще й такого, що ускладнює процес руху, оскільки їде
повільніше, ніж автомобілі. Отже, якщо велосипедист — водій, а не пішохід, то
чи порушують правила велосипедисти, що їздять тротуарами?
Ти вже знаєш, що дітям до 14 років заборонено їздити на велосипедах
проїзною частиною дороги. Що ж робити тим, хто не досяг цього віку? Слід
кататися на спеціально відведених для цього доріжках і майданчиках. На жаль, їх
у містах і селах України дуже мало. Є села, де велосипед — чи не єдиний вид
транспорту, яким підлітки можуть дістатися до школи або магазину, їхати доводиться переважно узбіччям.
Завжди слід пам’ятати, що твій персональний транспорт має два
колеса. Він може впасти на слизькій дорозі, під час наїзду на перешкоду. Стійкість
ще менша, якщо на велосипеді вантаж. Загалом на велосипеді можна перевозити не
більш як 20—30 кг вантажу. На ділянках дороги, де їхати або вести навантажений
велосипед важко чи небезпечно, вантаж переносять вручну. Існує два способи
перевезення вантажу.
Перший — на багажнику, який кріпиться на рамі. На ньому можна
закріпити туристський рюкзак. Перевозити у такий спосіб досить незручно, однак
рюкзак можна взяти на спину і долати складні ділянки дороги.
Другий — використання велорюкзаків. Виготовляють їх з брезенту або іншого міцного матеріалу. Вони кріпляться до багажника, не перешкоджають виконувати маневри, тому популярні серед вело-туристів та рибалок.
У велосипедистів існують не тільки правила дорожнього руху, а ще й маневри.
Маневр — це
зміна напрямку руху відносно осьової лінії дороги. Хоч на дорозі велосипедистам
дозволяється їхати якомога правіше, інколи треба повернути або об’їхати
перешкоду.
Перед виконанням маневру велосипедист повинен переконатися, що
поблизу немає автомобілів, і попередити про маневр інших учасників дорожнього
руху. Водії автомобілів роблять це за допомогою сигнальних вогнів. А
велосипедист?
Згідно з Правилами дорожнього руху він подає сигнали маневру рукою.
Подавати сигнал повороту рукою треба за 50 м до місця виконання
маневру, а закінчити можна безпосередньо перед його виконанням.
Попереджувальний сигнал не надає велосипедисту переваг у русі й не звільняє
його від необхідності уважно стежити за дорожньою ситуацією.
Повороти ліворуч і розвороти
на дорозі для велосипедиста заборонені. Якщо йому треба повернути ліворуч або
розвернутись у зворотний напрямок, він повинен доїхати до перехрестя чи
пішохідного переходу, зійти з велосипеда і перевести його на інший бік дороги.
Слід пам’ятати, велосипедист є водієм транспортного засобу.
Кожні шість годин у світі
трапляється ДТП за участю велосипедиста.
Велосипед — нестійкий транспорт і тому має
обмежені можливості для перевезення пасажирів та вантажу.
Повертати ліворуч і розвертатися на велосипеді
заборонено. Щоб виконати ці маневри, велосипедист повинен зійти з велосипеда,
перетнути дорогу як пішохід в установленому для цього місці, а відтак
продовжити рух.
Про призначення дорожніх знаків ми говоримо постійно, і саме вони
несуть колосально велике значення для водіїв.
На своєму шляху у школу, магазин, театр, на стадіон — всюди ви
зустрічаєте дорожні знаки. Вони пофарбовані у яскраві кольори і
видні здалеку. Багато з
них вам добре відома.
Дорожні знаки виконують ту ж службу, що й
світлофори, лінії розмітки проїзної частини вулиць і доріг. Вони допомагають
регулювати і організовувати рух
потоків машин і
людей.
3наки полегшують роботу водіїв, допомагають їм і пішоходам
правильно орієнтуватися у складній обстановці дорожнього руху.
Водії добре знають значення дорожніх знаків і вміло ними
користуються. Основні знаки також повинні добре знати велосипедисти і
пішоходи.
Дорожні знаки класифікують на сім основних груп. Вони розрізняються як за формою, так і за пофарбуванням. На них
нанесені різні малюнки, для того щоб швидше визначити їхнє призначення.
Діти вашого віку повинні орієнтуватися на 4 основні групи, які ми
зараз розглянемо.
Знаки першої групи — попереджувальні: вони попереджають водіїв і
пішоходів про можливу небезпеку. їх встановлюють на певній відстані від місця
небезпеки так, щоб вони були добре видні. Форма більшості знаків — трикутник
білого кольору з червоним обводом.
Знаки другої групи — знаки пріоритету: вони встановлюють черговість проїзду перехресть, а також вузьких ділянок вулиць.
Знаки третьої групи забороняють будь-які дії водіїв і пішоходів, тому їх називають заборонними. Вони мають форму кола білого кольору з червоним обводом. Але бувають також ці знаки, пофарбовані у червоний чи блакитний колір.
У четверту групу входять наказові знаки. Вони
наказують водіям рухатися у певному напрямку, виконувати ті чи інші накази,
подані на них. Ці знаки круглі, блакитного кольору.
Принципи
встановлення дорожніх знаків
Як правило, усі дорожні знаки встановлюють на правому боці вулиці
чи дороги лицем назустріч руху, щоб водії і пішоходи їх добре бачили.
У великих містах і на всіх головних магістралях встановлюють знаки
з підсвіткою (всередині них поміщені електричні лампочки). їх добре видно у
темряві.
Знаки також часто покривають спеціальною світловідбивною плівкою.
При освітленні фарами автомобілів, що наближаються, вони починають
світитися, і водій добре їх розрізняє ввечері.
Тож будьте уважні і обережні!
Дотримання правил дорожнього руху –
це запорука збереження вашого життя і здоров’я.
Підсумок
уроку:
1.
Що
таке дорожній рух?
2.
Що
таке «Десятиліття»?
3.
Які
основні причинами дорожньо-транспортних пригод за участю пішоходів?
4.
Назвіть
«10 заповідей пішохода».
5.
Які
є небезпечні способи їзди на велосипеді?
6.
Що
таке маневр?
7.
На
скільки груп поділяються дорожні знаки?
8.
Які
дорожні знаки ви найчастіше зустрічаєте?
01.09.2022 Тема : Ми українці : честь і слава незламним!
Посилання на презентацію
https://docs.google.com/presentation/d/1BJ2AimEN5ZhSstI4Vj69mP5dh6IFMnhG/edit#slide=id.p1
Мета :
виховання почуття гордості й приналежності до незламного українського народу,
який героїчно боронить власну державу, і як наслідок - готовності до посильної
участі у справі захисту суверенітету України та відновлення її територіальної
цілісності, долучення до волонтерського руху, допомога армії; глибокої пошани
до загиблих героїв і вшанування їх світлої пам’яті; поваги до Збройних сил
України й усіх причетних до справи захисту нашої Вітчизни і вдячності їм;
співчуття до людей, скалічених війною, до родичів тих, хто загинув на війні,
тих, хто втратив житло або був змушений його покинути; стійкості до впливів
пропаганди країни - агресора
Хід
роботи
І. Організація класу
Слайд 2.Привітання учнів з днем знань. Дорогі мої учні, я дуже рада бачити вас після довгої перерви. Сподіваюся,
що за канікули ви добре відпочили, набралися сил і встигли скучити за школою.
День 1 вересня завжди особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається
незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень,
до самостійного життя. Хочеться побажати, щоб цей день не був причиною печалі,
а запам’ятався довгоочікуваними веселими зустрічами, завзятим і дзвінким
сміхом, новими цікавими знайомствами й пробудженням спраги до знань. Бажаю
вам у цьому навчальному році отримувати тільки хороші оцінки, бути активними,
прагнути до знань, не сваритися між собою і не прогулювати уроки. Нехай цей
шкільний рік пройде цікаво і буде плідним!
ІІ. Вступне слово вчителя
Слайд 3 .Новий навчальний рік
розпочинається в умовах війни, у часи, коли Україна гордо чинить супротив одній
з найпотужніших армій світу. Півроку тому з повномасштабним вторгненням
російської армії розпочався новий етап російсько-української визвольної війни,
яка триває з 2014 року. Вже півроку Україна живе в умовах найжорстокішої війни,
яка була розв’язана країною-агресором. Для нашої країни вона стала народною
війною за незалежність і суверенітет, за цивілізаційний вибір і приналежність
до європейської цивілізації. Кожного дня ми платимо занадто високу ціну за свою
свободу і незалежність – життя наших захисників і захисниць, життя дітей, зруйновані
долі, міста і села.
ІІІ. Робота учнів
Робота над схемою «Війна». Учням пропонується вписувати у хмари свої асоціації з цим
словом. Аналіз отриманої схеми.
Слайд 4.Війна – це збройна
боротьба між державами, народами або групами людей за владу, багатство,
власність, виживання, ресурси (зокрема, землю). Це примушування людей шляхом
насилля виконувати чужу волю. Історики вважають, що свого часу війни були
рушіями розвитку суспільств. Проте війна – це завжди руйнування, горе, страх і
смерть. Війни виникають тоді, коли люди або групи людей не поважають погляди,
переконання і поведінку інших. Тоді вони агресивно вирішують суперечності.
Агресія та зброя стають останнім аргументом розв’язання задоволення власних
інтересів.
Перегляд схеми «Види війни». За видами війни розрізняють оборонні та наступальні.
Ознакою оборонної війни є захист від нападу і зовнішніх втручань. Наступальні
ведуться, щоб вплинути на противника, залякати його, змінити поведінку, дії,
підкорити, вигнати або й знищити. Є також справедливі та несправедливі війни.
Справедлива ведеться для захисту або відновлення дії міжнародного права, задля
безпеки громадян і швидкого повернення до миру. Під час несправедливої війни
порушуються міжнародні угоди, закони, права та свободи людей. Держава, на яку
напав зовнішній ворог, має право і навіть обов’язок захищатися, боротися за
незалежність і територію. Народ, що не відстоює власну землю, приречений на
завоювання агресором.
ІV. Слово вчителя
Слайд 5. Повертаємось до сторінок
2014 року коли все лише починалось.
Перегляд уривку з відео «Діалоги про війну».
Слайд 6. Для більшості
громадян України напад Росії став шоком. Проте російсько-українське
протистояння має глибоке історичне коріння. Його витоки можна віднайти в
періоді становлення Російської імперії.
Збройний конфлікт – це не лише військові операції на полі
бою за участю військових. Під обстріли потрапляють і цивільні люди. Вони
вимушені втікати, шукати притулку, бо їхні оселі, лікарні, школи руйнуються.
Тому з війнами завжди пов’язані такі явища, як біженці, переселенці. Там, де є
збройний конфлікт, масово порушуються права людей, зокрема на життя, житло,
освіту, пенсію, медичний захист, свободу пересування.
Слайд 7 .Відео «Жахливі наслідки війни» https://www.youtube.com/watch?v=eZMKAoOcJgg
Слайд 8. Стійкість та
незламність українців на шляху до Перемоги сьогодні захоплюють весь світ. Ми –
українці, наша любов до України за останній час зросла до неймовірних розмірів.
Як сталося так, що у глобалізованому світі XXI століття,
коли пам’ять про дві криваві світові війни ще жива, коли на міжнародному
рівніцінності гуманізму і визнання життя людини проголошуються найвищою
цінністю, стала можливою агресія небачених масштабів?
24 лютого 2022 року рф напала на Україну по всій довжині
спільного кордону і з території білорусі. Широкомасштабне російське вторгнення
в Україну, відкритий воєнний напад – частина російсько-української війни,
розв’язаної рф 2014 року, участь у якій вона постійно заперечувала. Армія
ворога обстріляла прикордонні застави, завдала удари з повітря по понад 40
об’єктах військової інфраструктури майже усіх регіонів України. Одночасно
розпочався рух танкових колон і живої сили ворога.
Слайд 9 .Відео «Хід подій» https://www.youtube.com/watch?v=gSbPNir2cJQ
Слайд 10 .Російський
масштабний напад на Україну став найбільшим випробуванням для нашої країни за
весь час її незалежності. Йдеться про саме існування не тільки незалежної
української держави, а й самої української нації. Для українців боротьба проти
російської навали – це боротьба за майбутнє самого українського народу.
Окупанти, посягнувши на українські землі, сподівались
захопити Вільний Народ за декілька днів, забувши про те, що століттями чужинці
дивувалися неповторній Звитязі Українського воїна. Так і сьогодні, коли за
короткий термін, за підтримки потужного всеохоплюючого волонтерського руху,
Збройні Сили України перетворилися на одну з найбільш боєздатних та дієвих
армій, а український народ не припиняє дивувати світову спільноту своєю
злагодженістю та звитягою. Дякуючи незламному духу наших воїнів, ми з вами
маємо змогу розпочати навчання, проводити вільний час із користю, спілкуватись
та інше.
V. Бесіда з учнями
Слайд 11.Як ви пережили ці
важкі місяці війни?
Що ви знаєте про наслідки війни?
Яка територія охоплена воєнними діями?
Про яких героїв ви знаєте або чули?
Що ви знаєте про дітей, які допомагають ЗСУ та наближають
нашу перемогу?
Як ви бачите відбудову нашої країни?
VІ. Слово вчителя
Слайд 12.Війна, як ніколи,
згуртувала українську націю, мобілізувавши весь її потенціал на відсіч ворогу.
Вона торкнулася кожної української родини, стала частиною нашого життя, а
перемога у ній стала спільною метою всього українського народу. Кожний
українець має свій рахунок війні та свою історію боротьби, що у сукупності
складають нашу спільну історію спротиву.
Єдність і здатність до згуртованості всього українського
суспільства виявляється в кількох площинах:
·
волонтерський
рух(технічна, фінансова, медична, гуманітарна допомога військовим і цивільним);
·
єдність
політичних сил(здатність поставити загальнодержавні інтереси вище партійних,
позбавлення політичного впливу проросійських сил);
·
допомога і
надання прихистку мешканцям з окупованих територій та місць бойових дій.
VІІ. Робота учнів
Створення колажу «Як допомогти Україні». Учням пропонується навести приклади допомоги військовим
та переселенцям.
VІІІ. Підсумки
Немає коментарів:
Дописати коментар